ФАКУЛЬТЕТ МИСТЕЦТВ Гупало О. М. ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТІВ-СКРИПАЛІВ ЗАСОБАМИ ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Гупало О. М. ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТІВ-СКРИПАЛІВ ЗАСОБАМИ ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Гупало О. М.,
викладач кафедри
інструментального виконавства
УДПУ імені Павла Тичини

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТІВ-СКРИПАЛІВ ЗАСОБАМИ ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Музичне мистецтво сьогодення має великий вплив на соціум. Підготовка висококваліфікованих спеціалістів у цій сфері є найбільш пріоритетним направленням професійного музичного мистецтва. Потреба в працівниках, що здатні ефективно здійснювати педагогічну діяльність та володіють грою на скрипці на високому рівні, сьогодні достатньо велика. Виконавське скрипкове мистецтво яскраво проявляє себе особливо в академічній традиції. Ігрова культура скрипалів являє собою симбіоз усіх набутих знань та навичок, які багато в чому будуть визначати якість вузівської професійної освіти. Підвищення рівня виконавської майстерності потребує безперервного контролю зі сторони усіх учасників навчального-педагогічного процесу. В нинішній час практика скрипкового виконавства все частіше випереджає своє теоретичне обґрунтування [5, с. 115].

Велику увагу до виявлення закономірностей процесу формування і розвитку творчого мислення приділяв науковець М. Берлянчик. Особливо важливим він вважав теоретичне осягнення загальних принципів професійного становлення музиканта-виконавця, а саме, здатності комплексного оволодіння фундаментом виконавської майстерності як цільного феномена культури вже на кожному з етапів навчання гри на скрипці. Заслуговує на увагу його концепція розвитку у майбутніх скрипалів-виконавців методичної рефлексії і теоретичного мислення на рівні сучасних вимог. Автор пропонує розгляд основ скрипково-виконавської культури скрипалів як майбутніх професіоналів під принципово новою призмою, що дозволить критично осмислити основоположні принципи і зміст своєї виконавської діяльності [2, c. 94].

Абсолютне визнання розвиваючого потенціалу музичної культури призвело до:
– зростання рівня професійної підготовки музиканта в певному колі на достатньо високому рівні;
– здатності фахівця планувати наступний шлях свого професійного та кар’єрного зростання на базі постійного професійного розвитку;
– спілкування та обміну досвідом, а також взяття відповідальності за свою практичну діяльність.

Творчість має неабияке значення в діяльності скрипаля. Гра надзвичайно цінується у тому випадку, коли в ній відчувається щирість, індивідуальне відношення до виконуваного твору, якщо присутня певна особиста трактовка виконуваної музики. Важливо виховувати в собі власний, неповторний стиль гри, а вчитись потрібно на «ідеальних зразках» – виконавцях, чий беззаперечний талант підтверджений сотнями розкішних концертних програм, зіграних на багатьох сценах світу. Варто наче губка вбирати все те найкраще, що може дати музикант, який володіє високою художньо-виконавською компетентністю.

Таким чином, стає очевидним, що вагоме місце в діяльності скрипаля-виконавця посідає творчість. Але означимо, що існує й інша думка: виконуючи твір, скрипаль не повинен відхилятись від творчого задуму автора, не привносити нічого нового зі своєї сторони. Існують деякі фактори, які надають виконанню скрипаля більш художньо-індивідуальний характер. До них відносяться і можливість втілити власне бачення музичного образу, і творче вирішення технічних та художніх завдань, і свій власний неповторний виконавський стиль, і артистизм.[3, c. 38]

Але аналізуючи особливості діяльності скрипаля-виконавця визнаємо те, що така діяльність не може існувати без повноцінного володіння технічними прийомами як вміннями та навичками виконання. До складу компетентності скрипаля входить весь спектр виконавських прийомів та засобів музичної виразності, за допомогою яких музикант має змогу на якісному рівні втілити особливості того чи іншого виконуваного ним твору.

Не менше уваги приділяється і питанню техніки для музиканта-виконавця. Адже це зона маловивченого аналізу складно організованої координації рухів, найтонших порухів, із яких складається основа музичного виконавства.

Формування особистості, розвиток художньо-інтонаційного та музично-образного мислення, виховання культури звука скрипаля, як одного з основних складових компонентів виконавського інтонування, тісно пов’язані зі всією духовною сферою особистості музиканта. Для вирішення питань гармонічного розвитку скрипаля притаманне звертання до розробленої моделі взаємодії різнорівневих знань, навичок, умінь; перспективно та комплексно, тобто постійно збагачуючи сукупність професійних якостей в широкому контексті особистісного, музичного та виконавського виховання студента.

Навчання гри на скрипці безумовно пов’язане з широким особистісним вихованням музиканта, із залученням його до скарбів світової художньої культури шляхами організованої, різносторонньої, цілеспрямованої навчальної діяльності. Основною задачею музично-мистецького формату освіти є впровадження когнітивного елементу на базі художньої і, зокрема, музичної освіти. У зв’язку з цим, існує необхідність переосмислення існуючих у навчальній практиці та теорії технологій і методів, пошуку та створення нових засобів активізації пізнавального ресурсу, що є особливо актуальним для вищої ланки освіти, яка націлена на виховання творчо сформованих особистостей.

Існує ціла низка теоретичних досліджень вчених та практиків, присвячених окремим аспектам зазначеного питання. Серед них можна відмітити праці Є. Гуренко, Л. Гуревича, К. Мостраса, С. Сапожнікова, К. Флеша, А. Ямпольського, які активно у своїх роботах розглядали значення та складові моменти ролі образно-емоційного мислення.

Ступінь розвитку творчого мислення впливає на художню діяльність. Без відповідного рівня сприймання й вираження образного змісту у виконавській інтерпретації, будь який технічно зорієнтований скрипаль відчує себе некомпетентним музикантом.

Образно-інтонаційному мисленню не навчають, його виховують. Освоєння способів вираження і музичних засобів виразності проходить послідовно від одиничних і конкретних музично-асоціативних вражень до естетичних понять, через стійкі образно-змістовні уявлення, які в якості базових включаються в практичну діяльність музиканта.

Комплексність, багаторівневість завдань потребує виховання тонкого художнього мислення і вимагає дотримання логічної послідовності етапів її рішення. Важливим у вирішенні цього питання є виконавська налаштованість скрипаля. Вона являється тим середовищем, що створює валідно-сприятливі умови для успішного виконання задач, що ставляться перед музикантом.

Рухливий, гнучкий виконавський апарат скрипаля, що дає змогу вирішувати серйозні питання інтерпретації музики, формується на базі всіх основних напрямів виховання музиканта. Відбувається одночасна робота по всім напрямкам, доступним для виконавця. Висока якість отриманих та набутих знань загального рівня володіння інструментом надає значні переваги. Цей аспект забезпечує практичне і доречне використання широкого спектру ігрових прийомів.

Всі завдання – художні, технічні та технологічні – повністю пов’язані між собою. І робота над ними, на основі доцільних, фізіологічно обґрунтованих принципів, послідовно проходить всі стадії розвитку: від першого знайомства до взяття виконавських вершин.

Досягнення бажаного результату також залежить від ефективності обраної системи занять на своєму інструменті, ілюструванні виконавських прийомів у відносно комфортному середовищі. В системі потрібно повністю враховувати актуальні проблеми та завдання, вирішення яких покладається на виконавця, а також продумати і успішно реалізувати на практиці методи їхнього вирішення.

В основі виконавського апарату скрипаля лежить ціла система його ігрових відчуттів. Впевнене, повноцінне охоплення цієї системи, як в деталях так і в цілому, зазвичай звільняє музиканта від необхідності відволікатись на механіку скрипкової гри, а також дозволяє більш успішно вирішувати проблеми розвитку творчого мислення студента у процесі формування творчої індивідуальності.

Розвиток образно-інтонаційного мислення, яке в більшості своїй визначає головні завдання інтерпретації музичного матеріалу, потребує від артиста таких важливих якостей, як багата ерудиція, художній талант, емоційна гнучкість, що і дозволяє виконавцю більш розкуто себе поводити та вільно орієнтуватись в тонкощах палітри найчутливіших відтінків музики, різноманітних видів аналізу, самоаналізу. Саме таке виконання дозволяє більш рельєфно розкривати цікаві сторони обдарованості музиканта, особливості його творчої індивідуальності [6, c. 325].

Існує думка про те, що художніми можна вважати лише звукові системи. До такого висновку дійшов С. Раппорт, аналізуючи інтерпретацію з позиції її семантичної природи [4, c. 6]. Дуже подібні погляди сповідував Б. Асаф’єв: «Вне общественного интонирования («высказывания» музыки вслух) музыки в социально-культурном обществе нет» [1, c. 19]. Не проінтонований твір існує лише в свідомості композитора, а не в суспільній свідомості.

Як відомо, виконавець являється справжнім художником, і його творча обдарованість і розвиток музикантських якостей запускає місткий процес розвитку виконавської культури, невід’ємною ознакою якого є творіння виконавської суб’єктивної новизни. Тому в першу чергу потрібно притримуватися орієнтирів артистичного самовдосконалення, намагаючись по можливості цілісно усвідомлювати власні виконавсько-фахові можливості. Обов’язковим є вибудовування когерентного зв’язку між комунікативно-емоційними та технічно-виражальними складовими на основі оптимального застосування артистичного та сценічного методичного комплексу.

Список використаних джерел:

1. Асафьев, Б. В. Музыкальная форма как процесс / Б. В. Асафьев. – М.; Л. : Музыка, 1947. – Кн. 2. – 164 с.

2. Берлянчик М. Основывоспитанияначинающего скрипача Санкт-Петербург, 2000. – 253 с.

3. Гинзбург, Л. С. О музыкальном исполнительстве / Л. С. Гинзбург. – М. : Знание, 1972. – 40 с.

4. Раппорт, С. Х. О вариантной множественности исполнительства / С. Х. Раппорт // Музыкальное исполнительство. – М. : Музыка, 1972. – Вып. 7. – С. 3–46.

5. СигалИ. М. Формирование музыкальной компетентности будущих хормейстеров / И.М. Сигал // Самара: Издательство Самарского научного центра РАН, 2010. – Т. 12. – N3. – 264 c.

6. Юзефович, В. Давид Ойстрах. Беседы с Игорем Ойстрахом. – 2-е изд., испр. и доп. / В. Юзефович. – М. : Сов. композитор, 1985. – 384 с.