Напередодні Великодніх свят 19 квітня 2022 року в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини для дітей молодшого шкільного віку та їх батьків, які вимушено переїхали до нашого міста з інших регіонів через військові дії, влаштували майстер-клас із писанкарства. Їх навчали створювати мальованки.
До вигадливо розписаних яєць звикли ставитися як до символу свята Великодня, та мало хто здогадується, що українська писанка – об’єкт серйозних наукових досліджень етнографів, культурологів, філософів і навіть фізиків. Семантика (зміст) візерунків, форма яйця – загадки, які вченим ще треба буде розкрити.
Не підлягає сумніву те, що своїм корінням писанка сягає дохристиянських часів, коли на півдні Східної Європи (нинішній Україні) мешкали суспільства землеробської культури. Існує більш ніж досить свідчень про спадкоємність нашої культури з найстарішою хліборобною культурою світу – Трипільською (3500-1700рр. до н.е.). Про те, що писанка належить саме до цієї культури, свідчить її знаковий код (орнамент). Саме у культурі трипілля сформувалися основні стильові риси, мотиви орнаментики писанок.
У дохристиянські часи писанка була тісно пов’язана із слов’янськими віруваннями, зокрема і з усіма весняними святами. На Стрітення розписували яйця косими хрестами, на Сорок Святих – робили сорок писанок зі взором «сорок клинців», на Благовіщення – малювали на яйцях різне листя. «сосонки», дерева з квітами. Вербна неділя мала свої відмінності – малюнки і кольори ставали барвистішими. Малювали рослинний орнамент, всілякого вигляду сонечка.
Найбільшу кількість писанок виготовляли на свято Воскресіння Ісуса Христа. Великодні писанки вражають різноманітністю орнаментів та кольорів яскравих і сонячних. На Провідну Неділю кольори стають темнішими. Писанки на свято Вознесіння Христового вміщували в себе всю відому символіку – від сонця й зірок до безкінечності й усіх рослинних злаків. Майже чотири місяці писали писанки, прославляли весняні свята.
Існує декілька видів орнаментованих яєць. Це крашанки, дряпанки, крапанки, писанки, мальованки, восківки-бісерки, монастирські писанки, любительські (випадкові) яйця та їх різновиди.
Крім традиційних технологій розпису (із використанням вогню, воску і води), є і інші способи декорування яєць. Вони виникли під впливом міської духовної культури значно пізніше. Приміром, дерев’яні писанки бувають як різьблені, інкрустовані, та і розписані олійними фарбами. Виробництвом таких сувенірних писанок нині займаються народні майстри в багатьох регіонах України.
Мальованки розписують акварельними, гуашевими, темперними та акриловими фарбами за допомогою пензля. Мальованка – це яйце з нанесеним на нього авторським, часто художнім малюнком: натюрмортом, пейзажем, вигаданим сюжетом тощо.
У мистецтві розпису яєць особливе змістове значення відіграє складне поєднання кольору і символічних знаків. При цьому треба розуміти, що кольори писанки «розповідають» про різні, часом протилежні, сторони життя в розумінні наших предків, і можуть бути прочитані тільки в складному поєднанні один з одним.
Сприйняття Всесвіту співвідносилося у наших предків з образом Світового Яйця, і саме курка відповідала образу Божественного Птаха, що його зародила.
У той же час в світогляді слов’ян був присутній і інший міфологічний архетип – Світове дерево. Його символіка постійно зустрічається в узорах писанки. Дерево життя – один із головних символів у традиційній картині світу. Вважається, Дерево є центром всесвіту, що через нього течуть життєдайні сили. Дерево життя – це і дерево роду, де кожна квіточка позначає якогось родича, а всі разом – втілення родоводу певної людини. Найпростіше тричленне позначення дерева сім’ї.
Дерево Життя (Світове Дерево, Дерево Роду, Рай-Дерево) – один з найдавніших українських символів, основа світогляду наших пращурів, для яких воно уособлювало порядок, що протистоїть хаосу, виникнення усього живого. Це райське дерево, місток між світами. За легендою, над Деревом життя кружляв Божий дух, від якого народилася богиня Лада, а потім виникли Небо та Земля. Візуалізація цього символу зустрічається на трипільському посуді, килимах, у ранньому іконописі, в орнаментах українських вишивки та писанок.
Залучення дітей до писанкарства, зокрема створення мальованок, передбачає збереження народних традицій, вироблених українцями впродовж тисячоліть. Щоб наші нащадки не втратили той потяг до краси й досконалості, який надихав наших Предків. Народні мистецькі вироби зберігають енергію нації, а народна мистецька традиція залишається тим невичерпним джерелом, яке живитиме серця і душі людей вічно.
Майстер-клас проходив у теплій, невимушеній атмосфері, всі були захоплені роботою, вкладаючи в неї всі свої мрії і думки.
Дякуємо за сприяння і допомогу в організації майстер-класу волонтерській організації «Уманський гуманітарний центр», доценту кафедри образотворчого мистецтва Олені Побірченко, а також студентам і випускникам кафедри, усім, хто долучився до цієї справи! Бажаємо здійснення задумів і реалізації планів! Перемоги і добра!
