17 грудня 2025 року на сцені Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини за підтримки кафедри хореографії та художньої культури (в. о. завідувача кафедри – Ольга Бикова) відбулася прем’єра хореографічної вистави «Під захистом Берегині» від народного аматорського ансамблю сучасного танцю «Візаві». Ідея – Ірина Тандитна, лібрето – Анастасія Подгорінова, музичне оформлення – Олег Гончар та Василь Семенчук, світло – Олег Гончар, афіша – Сергій Куценко, режисура та постановка – Ірина Тандитна та Анастасія Подгорінова.
Виконавці:
- здобувачки освітньо-професійної програми «Хореографія» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти:
- 1 курсу – Катерина Бодрякова, Єлизавета Горяніна, Вероніка Лісніченко, Дарина Онищенко, Анастасія Суртаєва;
- 2 курсу – Тетяна Каналюк, Мішель Коваленко, Ірина Константинова, Анна Макарова, Марія Півторак, Валентина Сауляк, Катерина Сізих;
- 3 курсу – Анастасія Кулікова, Анна Мазуренко;
- 4 курсу – Анна Довгань, Юлія Маліцька, Тетяна Фесенко;
- здобувачки освітньо-професійної програми «Середня освіта (Хореографія)» другого (магістерського) рівня вищої освіти:
- 1 курсу – Владислава Діброва, Марія Караюз:
- 2 курсу – Валерія Єфіменко, яка виконала роль Берегині.
В основі сюжету вистави – образ Берегині, створеної з гармонії та лагідної турботи, котра дбає про все живе на Землі.
На початку перед глядачами розгорнулася сцена гармонійної краси природи, поле золотої пшениці, про яке дбає Берегиня. Коли золотий колос дозрів, прийшла пора збирати щедрий урожай. Після теплого літа й щедрої осені все поринуло в глибокий зимовий сон, щоб набравшись сил, знову розквітнути навесні. З першим подихом весни з’явилися чарівні дівчата, які раділи сонцю і яскравим квітам. Настав час знову засівати поле. Здавалося, ніщо не могло порушити цей гармонійний порядок речей, але враз налетіла чорна хмара, яка принесла із собою біду… Від блискавки зайнялося збіжжя і вмить спалахнуло всепожираючим полум’ям…У темряві на згарищі залишилася самотня Берегиня наодинці зі Спустошенням… Але раптом вона помітила вцілілий колосок, як символ віри у краще майбутнє, і засіяла поле знову. Адже, як би не було важко, після темної ночі завжди сходить Сонце, після спустошення приходить Надія, і з попелу проростає нове Життя, яке горнеться до Берегині-матері…
Щиро дякуємо усім глядачам за підтримку та схвальні відгуки! Бажаємо усім миру і здоров’я у прийдешньому Новому році!
