ФАКУЛЬТЕТ МИСТЕЦТВ Резніченко Н. О. ЖИВОПИСНА ТВОРЧІСТЬ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЖИВОПИСНОЇ МАНЕРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Резніченко Н. О. ЖИВОПИСНА ТВОРЧІСТЬ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЖИВОПИСНОЇ МАНЕРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Резніченко Н. О.,
магістрант кафедри
образотворчого мистецтва
УДПУ імені Павла Тичини

Науковий керівник – Музика О. Я.

ЖИВОПИСНА ТВОРЧІСТЬ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЖИВОПИСНОЇ МАНЕРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Художня творчість – процес втілення художньої ідеї в чуттєво сприймані образи, спрямований на максимальну відповідність між творчим задумом і його адекватним втіленням.
Стимулюючим фактором художньої творчості є духовна потреба втілення образів, сформованих в уяві (з виразними формами та внутрішніми зв’язками). Художник бачить найменші деталі цих образів, а його пам’ять, уява, думки стійко їх утримують. Вони надихають його на художню творчість, «вимагають» втілити себе на полотні мовою живопису, зазвичай «підказуючи» внутрішню логіку свого життя в межах твору як художнього цілого. Живописець звільняється від їх «влади» лише цілком реалізувавши задум у діалектичному зв’язку ідеї та її втілення в образній мові твору [3, с. 36].

Живописна творчість постає провідним чинником формування індивідуальної живописної манери, адже продиктовані, спочатку інстинктивно, техніка та методи реалізації художніх образів на полотні, стають з кожною новою спробою все більш окресленими та визначальними. Випадковий спосіб розміщення мазка на полотні, при частому відтворенні стає визначальним при написанні картин. Таким чином відбувається наповнення «скарбниці» манери художника, яка, постійно поновлюючись, набуває індивідуального характеру.

Будь-який елемент, використаний художником, може стати частиною індивідуальної живописної манери, і, чим частіше живописець буде використовувати його у своїй творчості, тим чіткіше він проявлятиметься у його картинах. Так, наприклад, майбутній художник у процесі написання портрету добавляє в заміс більше фарб відтінків зеленого, ніж потрібно, допускаючи одну із колористичних помилок, проте за умови, якщо викладач не встигне допомогти такому студенту, надмірна насиченість полотен відтінками зеленого залишиться і в майбутньому та стане частиною індивідуальної манери цього художника.

Творчий процес складається з двох основних періодів, першим із яких є загальний творчий задум. На першому етапі важливо, щоб художник почав відчувати та бачити власний твір як єдине ціле. Навіяні власними реальними враженнями про оточуючий світ, образи покликані під впливом свідомості, уяви, фантазії, думок та почуттів трансформуватися в інший спосіб буття в контексті духовної реальності, проте все ж підпорядковуватись логіці даного художнього твору.

Відтак, творчий потенціал художника в повній мірі працюватиме не лише на формування цілісних образів, осмислення та усвідомлення їх якостей у контексті художнього твору, а й на формування індивідуальної манери митця, адже манера включає в себе не лише інструменти для матеріалізації образів, а й підхід до їх сприйняття, розуміння та логіки їх життя у творі. На даному етапі реалізація творчого задуму на полотні визначається як внутрішня необхідність.

Другим періодом творчого процесу є практичне втілення задуму, що має за мету перенесення витворів уяви в досконалі, чуттєво сприймані образи через призму власної манери. Процес практичного втілення твору, незалежно від його тривалості та складності, вимагає від живописця жити твором, закріпити та утримувати в пам’яті образи, окремі деталі до моменту довершеної реалізації картини [5, с. 152].

Художник при написанні картин може використовувати, наприклад, одну або кілька технік, але кожна нова вивчена ним техніка збагачує його внутрішній світ та дає нові можливості для творчості. Тому для майбутніх художників важливо постійно перебувати в творчому пошуку, знайомитись із новими течіями в живопису та роботами геніїв минулих епох в пошуку шаблонів [4, с. 71]. Насправді художнику досить рідко потрібно створювати нові підходи для написання певних елементів картин, більшість таких задач або їх частини в значній мірі схожі на вже відомі.

Тисячі художників писали картини до нас, підбирали або ж розробляли методи, прийоми та інші інструменти і давно вже віднайшли мільйони оптимальних рішень, тому чим точніше художник аналізує поставлену задачу, розкладаючи її на елементарні складові, чим більше шаблонів він знає та вміє застосовувати у своїй творчості, тим ефективнішим художником він є [1, с. 96]. Аналогічно: чим повніший словниковий запас, тим простіше складати вірші, але це приходить з досвідом.

Одним із важливих кроків професійного росту від студентів до висококваліфікованих учителів образотворчого мистецтва і успішних художників є ознайомлення із шедеврами великих художників минулого та сьогодення, деференціація цілісної картини на елементи з метою пошуку шаблонів готових рішень, вивчення використаної митцем техніки та спроби виокремити й осмислити його манеру. Так студенти, вдумливо переглядаючи картину в галереї, набираються досвіду та поповнюють скарбницю «підглянутих» у досвідчених художників, готових шаблонів, що позитивно впливає на художню творчість, а як наслідок, і живописну манеру майбутніх художників.

Наприклад, опанування студентами нетрадиційних технік живопису збагачує їхній художній досвід, озброює новими технічними прийомами, виховує відчуття потреби у творчій самореалізації, позитивно впливає на формування практичних умінь та навичок, становлення індивідуальної живописної манери майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Під час використання нетрадиційних технік живопису студенти отримують знання про зображувально-виражальні можливості матеріалів, вивчаючи технічні прийоми роботи з ними та послідовність виконання; у них розвивається естетична свідомість, формуються особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та художня компетентність [2, с. 136].

Отже, в процесі живописної творчості майбутні учителі образотворчого мистецтва пізнають тонкі нюанси формування образів та їх реалізації на полотні. Інструменти (матеріали, техніку, прийоми, методи та ін.) кожен художник обирає індивідуально, відповідно до творчого задуму та сформованих у процесі творчого пошуку гештальтів, що формуються на основі як диференціації цілісної картини на елементи, їх аналізу та синтезу з них ключів до розуміння використаних живописцем техніки, манери та інших інструментів, з наступним їх засвоєнням, так і створення індивідуальних прийомів у процесі власної творчості. Так досвідчені художники, не задумуючись, інтуїтивно, швидко та ефективно обирають та використовують вдалі та оптимальні інструменти втілення творчого задуму. Тож часте використання певних елементів, прийомів та інших інструментів в процесі створення картини формує в майбутніх художників індивідуальну живописну манеру, прообразом якої є сукупність набутих гештальтів, а використання нетрадиційних технік живопису відкриває додаткові можливості для творчості.

Список використаних джерел:

1. Вертгеймер Макс. Продуктивное мышление: Пер. с англ. С. Д. Латушкина; ред. Э. М. Пчелкина / Общ. ред. С. Ф. Горбова и В. П. Зинченко. Вступ. ст. В. П. Зинченко. – М. : Прогресс, 1987. – 336 с.

2. Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах // Збірник документів, що регламентують роботу закладів освіти України. – Кіровоград, 2004. – С. 134 – 140.

3. Кучерявий І. Т. Творчість – основа розвитку потенційних джерел особистості : [навч. посібник] / І. Т. Кучерявий, О. І. Клепіков. – К. : Вища шк., 2000. – 288 с.

4. Піддубна О. М. Формування творчої активності майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі занять живописом / О. М. Піддубна // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2013. – Вип. 1. – С. 70-73. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VZhDU_2013_1_17.

5. Туманов І. М. Рисунок, живопис, скульптура : теоретико-методологічні основи комплексного навчання : Навчальний посібник / І. М. Туманов. – Львів : Аверс, 2010. – 496 с.