ЯК ХОРЕОГРАФИ АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ СВЯТКУВАЛИ

«Ой Калита, Калита, із чого ж ти вилита?
Ой я з жита сповита, ой я сонцем налита
Для красного цвіту по білому світу…»

З-поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави.
Ось і студенти мистецько-педагогічного факультету напряму підготовки: «Хореографія» вирішили, дотримуючись усіх народних традицій, відсвяткувати це напрочуд веселе та цікаве свято.
Першими, ще до заходу сонця, зібралися дівчата, аби встигнути до приходу хлопців приготувати вечерю і, найголовніше, Калиту.

Дівчата прибрали хату (танцклас), наготували обрядових страв. Попередньо, наліпили вареників з картоплею, капустою, м’ясом. Смачні були вареники, адже допомагав дівчатам самий головний повар вечорниць Іванко…

І в деякі із вареників за традицією поклали часнику та перцю. Смакуючи вареничками, той, кому трапився вареник з сюрпризом, цілував господиню, яка, до речі, була напрочуд гарною та привабливою.

Впродовж вечорниць хлопці співали жартівливих пісень:
«Ой, на горі, на току курчата чубаті,
А на нашій на вулиці дівчата горбаті.
Куди йдуть – губи дмуть, кирпу задирають,
А як баньками лупнуть, то собак лякають…»

Але, нашим дівчатам, звичайно, теж возом у рота не в’їдеш, тож вони, так само відповідали:
«Калити-Калита,
В хлопців хисту нема
Ні співать, ні говорити,
Тільки витрішки ловити!»

Під час таких жартівливих перегукувань хитрі хлопці непомітно шукали калиту та намагалися обплутати дівчат «червоними нитками», щоби змусити їх якщо й не віддати Калиту, то, принаймні, поцілувати кожного з них. Але дівчата ні на мить не втрачали пильність!
Коли ж хлопцям, попри всі їх зусилля, так і не вдалося знайти Калиту, дівчата вимагали з них незвичайних подарунків, а саме здійснення якихось «підступних» бажань, які хлопці, тим не менше, із задоволенням виконували під загальний регіт товариства.

Цікавим, та здається на перший погляд нездійсненним, стало завдання пробігтися швидше вітру. Але, що нашим хореографам, для них це буденна справа!

Коли всі завдання було виконано, дівчата, змилостившись, урочисто внесли запашну Калиту, яку підвішали червоною стрічкою до сволока, промовляючи при цьому:
«Сонце заходить – Калита сходить,
Калито наша, ось тобі каша.
А нам дай здоров’я і сили,
Щоб ми ще довго по світу ходили!»

От з цього моменту і почалася найвеселіша частина андріївських вечорниць: обряд кусання Калити.
Спершу обрали вартового – «пана Калитинського». У руки йому дали квач, змащений глиною.

Калиту стерегла вечорнича мати, господиня дому, розгойдуючи її так, щоб корж важко було вкусити.
Далі обрали Пана Коцюбинського, який сідав верхи на коцюбу, і, вдаючи, що скаче на баскому коні, двічі об’їжджав паляницю, заводячи при цьому розмову з вартовим та намагався її вкусити, але, вартовий у нас був «серйьозний», вкусити калиту було дуже важко! Якщо ж Кочержинський розсміявся, писар мастив обличчя глиною, а на його місце заступав інший учасник гри.

Після того, як усі парубки випробували своє везіння, до Калити їхали дівчата, – панни Кочержинські, адже, вважалося, що ті, хто все-таки примудрився вкусити Калиту, цього року обов’язково вийде заміж.

Після того, як усі бажаючі випробували свої сили, калиту розрізали і підносили всім по шматочку, примовляючи: «Калити, калита солодка була, тепер ми її з’їли, за женихом полетіли!», після чого співали колядки. Дівчатам дольки діставалися задарма, а от хлопці за те, що «калита солодка була», мусили відкупитися…

А ближче до закінчення свята, розпочинався найтаємничіший звичай, якого так чекали дівчата – ворожіння… Ворожили наші дівчата «на чоботі».

Від крайнього вугла до дверей переставляли по черзі свій лівий чобіток. Чий чобіток трапився останнім, той і вийде в цьому році заміж. А чий чобіт став останнім у даному випадку, секрет…
Ось такі вечорниці були у студентів-хореографів. Дівчата і хлопці жартували, співали, танцювали та тішилися веселими забавами.

Всі залишилися дуже задоволеними, і ще раз переконалися в тому, що наші, українські звичаї та традиції були, є і будуть найкращими, найдотепнішими та найцікавішими!!!