Чому?

Деякі люди вважають, що робота хореографа нескладна і часом легковажна. Вони і не уявляють, який потрібно пройти довгий і складний шлях від творчого задуму до показу на сцені. Місяці роботи і п’ять хвилин аплодисментів.

Щоразу, коли закінчується черговий концерт і глядачі покидають залу з вдячністю або з розчаруванням, я відчуваю спустошення і даю обіцянку собі, що ця вистава або цей номер були останніми в моїй педагогічній кар’єрі…

І кожного разу її порушую.

Та не критика чи вдачі штовхають мене до реалізації нових ідей. Я просто ЖИВУ по-справжньому тільки в момент народження та смерті ТАНЦЮ. Моя професія надзвичайна. Я люблю творчу роботу, обожнюю своїх талановитих студентів.

Мене часто запитують: «Хто робив постановку Ви чи студенти?», «Хіба може це зробити одна людина?», «Невже це так складно?» та ін.

Я відповідаю запитанням. Якщо Ви вчитель і Ваш учень зробив грандіозне відкриття, написав книгу чи став переможцем престижного конкурсу тоді хто з Вас більше попрацював?

Ключове слово – ідея. Насправді все залежить від ідеї, яка як іскра запалює інтерес до певного виду діяльності та від вміння переконати студентів в тому, що це їм під силу.

Робота над новим спектаклем – це таїнство, до якого ми хочемо залучити майбутніх глядачів нашого проекту. Сподіваюсь, Вам буде цікаво пройти цей шлях разом з нами.

З повагою керівник проекту «Хореографія проти наркотиків та алкоголізму» кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри хореографії та художньої культури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини ЛЮДМИЛА АНДРОЩУК.