Проблеми постановки
З якими проблемами стикаюсь я як постановник або керівник проекту.
Перша – відсутність натхнення. Коли воно виникає і з чим пов’язане – невідомо. Народження ідеї – це робота Музи, і така робота – безцінна.
Коли є ідея виникає друга проблема – процес постановки. Це справжні «муки творчості». Інколи постановка номеру займає дуже багато часу з різних причин…
Коли номер поставлено виникає проблема костюмів. Виготовлення костюмів – дуже дороге задоволення (і не тільки в грошовому еквіваленті). І коли в черговий раз у мене просять «позичити» сценічний костюм, я згадую кожний етап його створення: від ескізу, пошуку тканини, нестачі коштів на вишивку (ціна якої виявилась в десять разів більша ніж обіцяли), мені здається, що я дарую чужій людині на деякий час рідну дитину, якій можуть нашкодити.
За 16 років роботи я поставила більше 50 авторських танцювальних номерів. Це однаково, як написати кілька томів книги. Легко подивитись танець або прочитати вірш, ще простіше знайти недоліки в роботі автора. Ставити новий номер, який народжується з ідеї – це як прожити ціле маленьке життя. Я погоджуюсь з словами відомого хореографа сучасності Бориса Ейфмана: «Кожна моя нова постановка – це моя Голгофа». Емоції, почуття, переживання, пов’язані з певним етапом мого життя трансформуються в танець. Це моя філософія і моя сповідь.
Ставити спектакль – це титанічна праця. За роки моєї роботи в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини мною та студентами під моїм керівництвом поставлено чимало: «Собор Паризької Богоматері», «Тополя», «Майстер і Маргарита», «Яблуко розбрату»…більше десяти проектів.
У кожного проекту своя історія. Коротко про перший – «Собор Паризької Богоматері». Рішення про постановку спектаклю прийшло після перегляду мюзиклу. Було лише бажання… Коштів на костюми та декорації, як звичайно, не було. Розпочалась постановча робота. Тканину на костюми (на чималеньку суму) мені дали в борг під чесне слово в магазині. В борг я замовила виготовлення костюмів. (Всі борги повернено!) Декорації для спектаклю робив художник Тарас Кожушко зі своїми друзями: зображення собору (полотно 12 на 18 метрів) намалювали в спортивній залі університету за одну ніч; 3-метрові химери виготовлялись в студентському гуртожитку. За всю титанічну працю художники отримали СПАСИБІ.
6 місяців роботи (діти маму не бачили), переповнений Будинок культури та грандіозний успіх… Чи варта була ця постановка таких матеріальних, часових,емоційних та фізичних витрат? Запитання риторичне…Чому? (читай передмову)
За роки своєї «фанатичної роботи» над постановками я, можливо, багато втратила в особистому житті. Але творча робота це не частина мого існування – це необхідність, така як для кожної людини вода, повітря, їжа. Це і є моє ЖИТТЯ.
Сьогодні ми зі студентами готуємо чергову виставу «Хореографія проти наркотиків та алкоголізму». Це найскладніший проект з усіх, які ми робили. Знову потрібні кошти на костюми, декорації, відеозйомки, світло та ін. Потрібні чималі інтелектуальні, творчі та фізичні сили.
Та ми це зробимо, як завжди…
З повагою керівник проекту Людмила Андрощук