Вчора, 9 березня вся Україна відзначала 207-му річницю від дня народження Тараса Шевченка. Споконвіку щедрою і благословенною була українська земля, бо на ній народжувалися люди, перед геніальністю яких, схиляється весь світ. І серед найперших є — Тарас Григорович Шевченко, велетень духу і співець народної свободи. Щирість автора, його любов до народу, до рідної землі, а також мова, співуча, як пісня, і багата, як історія народу, викликали захоплення.
Світла постать Тараса Григоровича з його беззавітною любов’ю до народу, до своєї Батьківщини мала і матиме величезний вплив, викликала і викликатиме щире захоплення в усі часи. Його ім’я органічно уплелося в історію та культуру не тільки українського народу. Воно відоме далеко за межами рідного краю.
Світлий образ Великого Кобзаря − безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива жагою до життя і биттям гарячого людського серця. Кобзаря вважають українським Пророком, чиє поетичне слово є актуальним до сьогодні. Кожен українець пам’ятає його слова, в кожному живе його дух і кожен бачить у ньому щось своє.
Саме 9-10 березня вся Україна, вшановує пам’ять Великого Кобзаря.
Студентська рада факультету мистецтв, організували онлайн-флешмоб «#з_Тарасом_в_серці», щоб кожен міг згадати могутнє слово «ПРОРОКА», геніального поета, драматурга, прозаїка, мислителя, історика, етнографа, фольклориста, який залишив велику письменну та образотворчу спадщину в понад тисячу творів.
Студенти та викладачі факультету мистецтв теж активно долучились до флешмобу «#з_Тарасом_в_серці». Студенти факультету, проявили креативність, і вшанували пам’ять Великого Кобзаря, не тільки декламуванням віршів, а й монтуванням роликів про видатного українця, написанням картин-ілюстрацій до творів Т.Г. Шевченка.
Допоки ми, читатимемо, вивчатимемо твори Т.Г. Шевченка, доти житиме Великий Кобзар, через віки і століття, вдивляючись крізь свої вірші, в людські серця!
Учітеся, брати мої!
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь, −
Свого не цурайтесь:
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Чужі люде цураються,
В хату не пускають,
Свої діти − як чужиї,
І немає злому
На всій землі безконешній
Веселого дому.
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, −
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати!
Благословить дітей своїх
Твердими руками,
І обмитих поцілуйте
Вольними устами!
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній,
Новий засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
