Українські писанки – обов’язковий атрибут Великодня. Це чудовий подарунок для рідних, оберіг, символ життя і пробудження, а процес розпису – ще одна нагода наблизитись до традицій.
Звичай розпису яєць зародився із традиції вшанування яйця, як символу народження Всесвіту. Традиційно писанкарством займалися лише жінки. В сучасному світі це мистецтво стало доступним всім!
Писанкарство було необхідним атрибутом весняних свят, а також люди вірили, що через яйця жінки могли «замовляти» та керувати силами природи. Жителі сіл вірили у надзвичайні здібності писанок. Ними лікувалися, гасили пожежу, оберігали поля від шкідників або підвищували посіви, спілкувалися з померлими родичами, дарували на знак кохання, використовували в обрядах.
Писанки Черкащини є одними з найдавніших в Україні. Вони відомі з часів Черняхівської культури, з княжої пори Київської Русі і побутували на Середньому Придніпров’ї довгі роки аж до наших днів. На Черкащині багато зелених, коричневих, червоних, бурих, теракотових відтінків. Солярні мотиви та знаки води – характерні орнаменти на писанках Черкащини. Найчастіше на них зображають схід сонця, як символ нового життя.
18 квітня відбувся майстер-клас в Софа Хабі який провела кандидат педагогічних наук, доцент кафедри образотворчого мистецтва Олена СЕМЕНОВА. На майстер–класі учасники мали можливість створити традиційну триколірну писанку Уманського району «Ружа».
19 квітня на цій же локації викладачем кафедри образотворчого мистецтва Ярославою ГОЛУБЕНКО було проведено майстер-клас з створення писанки травленки «Дубове листя» орнамент якої родом з Тальнівського району.
У заходах змогли взяти участь усі бажаючі! Майстрині писанкарства радять зберігати традиції свого міста чи області – адже у різних регіонах писанки створювались по-різному. Усі присутні збагатилися позитивними враженнями, неймовірною енергетикою творчого процесу, відчуттям гармонії і душевного спокою, отримали задоволення та яскраві враження!
