Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні поховання. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.
Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ переосмислює своє минуле. Існує вислів: «Час народжуватись і час помирати, час мовчати і час говорити». Прийшов час говорити після десятиліть мовчання…
Представники студради підготували символи Голодомору – квітки Незабудьки, які кожен здобувач освіти факультету мистецтв прикріпили в знак вшанування пам’яті жертв Голодомору.
Квітка незабудька складається з двох кольорів – синього й жовтого – кольорів вільної та незалежної України. Слово «незабудька» – українське слово і походить від виразу «не забудь». Вона нагадує нам – не забувати жертв, які загинули на території України зимою 1932 – 1933 років штучно створеною голодною смертю.
Саме про ті страшні роки коли радянська верхівка, хотіли зламати дух українського народу, знищити українців, як націю говорили на виховній годині здобувачі освіти та викладачі. Для розгляду та обговорення було представлено історичні факти тих страшних часів. Документальний фільм який переглянули показав звірства того часу.
Символи на столі: чорна хлібина, свічка та колосся пшениці ніби нагадують нам – «не забудемо цього ніколи».
Передаючи запалену свічку із рук в руки наша молодь ніби згадували ім’я тих хто пом
ер голодною смертю в ті часи. Хвилина пам’яті – це те що залишається для нас, тих хто живе в часи відстоювання української національної свободи.
Виховну годину підготували та провели кандидат педагогічних наук, доцент кафедри образотворчого мистецтва Олена Семенова та викладач Ярослава Голубенко.
Озиратися в минуле треба кожному. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Дякуємо всім хто долучився та підтримав вшанування пам’яті українців, що загинули в роки Голодомору. Нехай тепло мільйонів свічок пам’яті зігріють мільйони їхніх душ.
