Мільбрат Юлія:
Кожен вид мистецтва має свої специфічні закони відображення життя, свої особливі форми, виразні методи і свій матеріал. Хореографічне мистецтво- це синкретичне мистецтво. Тут злились в єдиному потоці танець і пантоміма, музика і поезія, скульптурні пози, пластика рухів і драматургія літературного твору. Саме тому я обрала в майбутньому професію хореографа, адже хореограф – це особливий вид мистецтва, який захоплює не тільки тіло, а й душу і сердце. Із кожним звуком мелодії тіло створює особливий ритм, який відображається у танці. Сама професія хореограф це не лише робота, але й хобі. Саме в цій сфері я можу дарувати дітям всю красу танцю й приблизити їх до прекрасного. Поділившись своїм досвідом з ними, я відчуваю, що приношу користь суспільству . Саме тому, я обрала цю професію, вона виствітлює мій стиль життя.
Мороз Анна:
Танець – це щось незвичайне, це поєднання пластики, почуттів, міміки та історії, яку танцюрист розповідає глядачам.
Створення танцю- це творчий процес; вивчення всіх сторін мистецтва, саморозвиток та передача досвіду – ось головні завдання, що стоять перед хореографом.
Хореографу необхідно бути сильним, пластичним і постійно рухатись вперед.
‘Найважче в професії’ хореографа – це самодисципліна. Треба полюбити себе мучити і отримувати від цього задоволення.
Хореографія – це грація, краса, це мова тіла, яким можна сказати набагато більше, ніж словами. Ось що хореографія означає для мене.
Мій ідеал.
В ранньому дитинстві Тетяна була рухливою, активною дівинкою і батьки віддали її в секцію спортивної гімнастики. Їй дівчинка віддала п*ять років , але потім Тетяна спробувала відвідати танцювальну студію і “пропала”. Мистецтво танцю повністю поглинуло Денисову, кожну вільну хвилину вона присвячувала саме йому, мріючи про сцену Великого театру.
Близько трьох років працювала у Києві зі своїм балетом. Паралельно викладала хореографію у Київському естрадно-цирковному коледжі.
Куценко Анастасія:
Звичайно, я планую плідно працювати над собою. А ще давати користь дорослим та діткам, з якими я хочу працювати. Адже як говорить моя мама:«Всіх грошей не заробиш ». Я вважаю ,що справа навіть не в грошах, тому ,що для сучасного світу, на мою думку, гроші- це сміття, за яке люди ладні на вбивство.
Потрібно займатися тим, чого ти справді дуже хочеш.
Якщо це здійсниться і я зроблю багато людей щасливими, я проживу своє життя не дарма, а з вогнем в сереці, знаючи, що воно когось гріє, тому я хочу зробити цей крок, впевнений крок у своє майбутнє з гордо піднятою головою в життя.
Бути балетмейстром- не просто виступати на сцені, це розкривати серця глядачів, дарувати їм невелику казку, у якій панує Любов, Добро та Гармонія , викривати глобальні проблеми людства так, щоб людям не хоілось знову повторити ту ж помилку; надихати усіх , допомагати зрозуміти, що все неможливе є можливим , щоб після перегляду людина вийшла з залу з розплющеними очима, усвідомивши наслідки своїх вчинків , з новими силами та розумінням , що світ чудовй, що все можна змінити.
Моє бажання – розвиватися, як губка втягувати у себе все найкраще , вчитися майстерності не тільки у відомих маестро, а й у звичайних дітей, тому що жодна доросла людина не навчить тебе такої щирості, яка є у дитини; щохвилини пізнавати нове , щоб стати справжнім майстром свого діла, брати позитивний приклад , щоб стати прикладом та одного разу змінити цей світ на краще.
