23 грудня відбулася звітна конференція із захисту фольклорної практики здобувачів ІІ курсу 26 групи ОПП Хореографія. Виголосила вступне слово керівник практики, в.о. декана факультету мистецтв, доцент кафедри хореографії та художньої культури Інна Терешко. Вона повідомила, що в процесі пошукової роботи здобувачі поглиблювали і закріплювали отримані теоретичні знання і практичні вміння під час вивчення курсу «Народознавство та хореографічний фольклор України, знайомилися із живим існуванням фольклору, оволодівали навичками фіксації та документування фольклорного матеріалу. Головне завдання такої форми роботи – визначити специфіку побутування фольклору у певній місцевості, навчити молодь бачити сучасний стан фольклору й усвідомити його значення у житті людини, установити причини, що впливають на деформацію фольклорної традиції. Цьогорічна географія записів фольклору досить широка. Опрацьовано матеріал двадцяти трьох сіл Черкаської, Одеської, Кіровоградської, Вінницької областей.
Здобувачі представили зібраний матеріал у вигляді презентацій, перегляду відео, доповідей. Вони демонстрували знання фольклорної традиції досліджуваної місцевості, розповідали про носіїв фольклору – народних співців та оповідачів, знайомили присутніх із історією сіл. Богдан Христин, Інна Шпак, Влада Діброва відтворили знайдений ними хореографічний матеріал: побутові танці «Карапет», «Польку», «Краков’як», «Коробочку» та ряд ігрових танців – «Подоляночку», «Зайчика», «Баба Лепетуха», весільних танців – «Танець з віником», «Голубка», «Танець з макогоном», «Циган». Під час практики Вікторія Швець прийшла до висновку, що «серед мешканців Малої Виски та району популярними були танці, які виконувалися парами. На їх стилістичні особливості значний вплив мала культура інших народів, але вони, набувши кращих характерних рис української хореографії, стали невід’ємною частиною родинно-побутової культури Маловисківщини».
Софія Богдан від своєї бабусі Камур Ніни Іванівни (1949 р.н.) записала пісні про кохання, старовинну пісню, яку співають, коли проводжають солдата до армії, пісню про долю матері, яка чекає сина-воїна, дитячі ігрові пісеньки, ряд весільних пісень; від мешканки села Білашки Тальнівського району Нестругіної Людмили Митрофанівни (1948 р.н.) записала три ліричних, одну історичну, чотири колискові, дві родинно-побутові, дві жартівливі пісні.
Ліза Соколова розповідала про обрядодії, звичаї і традиції у с. Скаліватка, що на Звенигородщині. Вона зуміла порівняти зібраний матеріал із інформацією, яку подав ще у 1930 році в своїй праці «Звенигородщина. Шевченкова батьківщина. З погляду етнографічного та діалектологічного» Агатангел Кримський, та виявити стан збереження фольклорної пам’яті у даній місцевості.
Загалом, здобувачами зібрано понад вісімдесяти фольклорних зразків (календарно-обрядові, родинно-побутові пісні, казки, легенди, прислів’я, приказки та хореографічний матеріал), які незабаром ввійдуть до збірки матеріалів фольклорної практики «Душа народу».
Прикінцеве слово на заході мовила відповідальна за стажування та практичну підготовку здобувачів вищої освіти УДПУ імені Павла Тичини доцент Світлана Роєнко. Пані Світлана подякувала здобувачам та керівнику практики за цікаві доповіді, за те, що в час невпинного згасання традиційної української культури в її автентичному середовищі, вони вивчають, зберігають, а головне – відтворюють зібраний фольклорний матеріал.
Бережімо своє рідне, бережімо, щоб не забути себе і народу, з якого ти вийшов. Бережімо свою мову, віру, звичаї і тим збережемо ідентичність свою!
Фрагменти відеоматеріалів практики
